Корисні поради для батьків


Десять батьківських заповідей

  1. Не вважайте дитину своєю власністю: вона особистість.
  2. Любіть дитину такою, яка вона є, навіть якщо вона не в усьому досягаєуспіху.
  3. Не очікуйте, що ваша дитина виросте такою, якою хочете ви. Допо­можіть їй стати собою.
  4. Запам'ятайте: найголовніший ваш обов'язок —розуміти свою дитину.Зробіть так, щоб ваша дитина ділилась з вами своїми проблемами.Ви — не суддя, який має право судити, ви — не приклад для наслі­дування. Ви — найрідніша людина, яка може втішити і у 5, і у 25 ро­ків.
  5. Не переймайтесь, якщо чогось не можете зробити для своєї дитини.Гірше, якщо можете, але не робите.
  6. Постарайтесь хоч інколи дивитись на світ очима вашої дитини.
  7. Частіше розмовляйте з вашою дитиною, відповідайте на всі її пи­тання.
  8. Не лайте, а тим більше не ображайте дитину, особливо в присутностісторонніх.
  9. Частіше хваліть, захоплюйтесь вашою дитиною, радійте її успіхам.
  10. Не очікуйте на вічну вдячність: ви дали життя своїй дитині, вона від­дячить, давши життя вашим онукам.

Почуйте серцем голос дитини

  • Окрім їжі дайте мені безпечний спокій і вашу любов.
  • Дозвольте мені в міру моїх сил сідати, ставати, соватись, родити,лазити, стрибати, не кажіть, що я співаю, бавлюся, експериментую«часто», «багато», «задовго».
  • Дозвольте мені ставити питання і отримувати на них чесні відповіді,експериментувати, шукати, досліджувати.
  • Не карайте мене, коли я переживаю через невдачі, самі невдачі вжеє карою для мене.
  • Говоріть до мене очима, серцем, посмішкою, вашими руками: вашіслова не завжди мені зрозумілі.
  • Нехай в нашій сім'ї панує мир — передумова мого розвитку. Нехайдовкола мене живуть гарні, ніжні й лагідні люди.
  • У нашому домі відпустіть мені у власність один куточок, частинувашої уваги і вашого часу.
  • Навчіть мене розуміти і відчувати красу, тішитися і радіти з усього,хоча б і з найбільшої дурнички.
  • Підтримуйте і заохочуйте мене до праці, навіть і тоді, коли я роблюсотні помилок.
  • Будьте терплячі до мого безладдя — я ж бо є тільки дитина.
  • Покажіть мені, як дотримуватися обіцянки і даного слова.
  • Навчіть мене відчувати свою значимість і потрібність для вас.
  • Навчіть мене рівноваги, коли ви на мене гніваєтесь, не боятися ва­шого гніву, коли він справедливий і виправданий.
  • Не кидайте мені ваших острахів і переляків.
  • Ставтеся до мене так, як ви ставитеся до ваших друзів, і тоді я такожстану вашим другом.
  • Я ваша дитина, я вас так сильно люблю, будь ласка, любіть менетак же сильно. Я хочу ніколи не боятися втратити вашу любов.

Вам здалося, що контакт з дитиною втрачено?

Ще вчора все було добре й весело в будь-якому цейтноті.

Ви всти­гали перекинутися слівцем, могли один одного заспокоїти. І ось щось зникає,віддаляється.

Дитина відчужена, дивиться «з холодком».

Роз­мова не зав'язується.

Невже все розвалюється?Не бійтеся! Якщо контакт був, він, як правило, не зникає. Однак для цього потрібно докласти зусиль і вам, і дитині. Людина по сутісвоїй консервативна, звичок дотримується, тим більш таких, з якимиїй комфортно й затишно.Є такі вікові моменти, коли щось змінюється в дитині. Чи у вас від­бувається якась нова стадія, і не зрозуміло, як тепер любити, як розуміти.Не метушіться, крилами не тріпочіть. Форсаж ситуації навантажитьдитину, зовсім стривожить вас і не принесе плодів. Влаштуйте деньспокою і мовчання. Або й три.У наших невеликих життєвих просторах довго не намовчишся.Слово, друге — і зав'язалася розмова. Ось і контакт потихеньку на­лагоджується. І через якийсь час вже дивуєшся: «Що ж це було?»Якщо ж розлад не виправляється, необхідно «копати глибше», А чибув контакт взагалі? Чи існував він лише в уяві батьків? Адже те. щодитина слухняно розповідає про шкільні події,— це ще не довіра, а якщоне когось поскаржитися — це ще не таємниця душі.А може, це ви переключилися на деякий час на свою роботу — тур­боту, і дитина відчула себе загубленою, нікому не потрібною?Ні в якому разі не можна припиняти працювати над собою, над про­блемою виховання дитини, вашим спільним життям. Якщо уважно і ла­гідно подивитися в дитячі очі, ви обов'язково помітите погляд у відповідь.

Поради батькам як оцінювати шкільні«успіхи» своїх дітей

З боку батьків у стосунках зі своїми дітьми необхідно зменшувати хворобливість переживань дітей з приводу невдач, допомагати їм емо­ційно переборювати ситуації, які пов'язані зі шкільними оцінками. По­хвала необхідна, але треба вказати на помилки, недоліки, неточності.Як ставитись до шкільної оцінки в сім'ї?Як зробити так, щоб ваше ставлення позитивно впливало на вашудитину, а не пригнічувало її ще більше.

Правило І.Заспокойтеся. Сконцентруйте свою увагу на дихан­ні: один, два... десять... відчуйте спокій, рівновагу Згадайте про своїколишні «успіхи». «Постійте в черевиках» своєї рідненької дитини.А тепер можна починати розмову, а може... тільки послухати дитину,співчуваючи її бідам, а може... допомогти розібратись у складній теоре­мі, а може... Пам'ятайте, що спілкуватися в люті, роздратуванні — всеодно, що включити в автомобілі «газ» і натиснути на гальма.

Правило2.Не поспішайте. Старий, вічний педагогічний гріх. Ми очі­куємо від дитини «все й одразу». Ми вимагаємо негайних успіхів, інодіне отримуємо їх, але при цьому навіть не уявляємо, як нашкодили.Нам потрібно, щоб дитина вчилася сьогодні добре, ми примушуємоїї — вона вчиться, але стає «зубрилкою» і ненавидить учення, школу,а може й... вас.

Правило 3.Безмежна любов. Ви любите свою дитину незважаючи на її «успіхи» у школі. Вона відчуває вашу любов, і це допомагає їй бути впевненою в собі і подолати невдачі. А як же ставитися до невдачі? Вона вас засмучує і... все.

Правило 4.Не бийте лежачого. «Двійка», а для когось і «дев'ят­ка» — достатнє покарання, тому недоцільно двічі карати за одні й ті ж помилки. Дитина очікує від батьків не докорів, а спокійної допомоги.

Правило 5.Щоб позбавити дитину недоліків, намагайтеся вибрати той, якого ви найбільше хочете позбавитися, і говоріть тільки про нього.

Правило 6.Вибирайте найголовніше, порадьтеся з дитиною, почніть з ліквідації тих шкільних труднощів, котрі найзначніші для неї. Але якщо вас турбує, наприклад, швидкість читання, не вимагайте одно­часно і виразності, і переказу.

Правило 7. Головне — хваліть виконавця, а критикуйте невиконання. Дитина схильна будь-яку оцінку сприймати глобально, вважати, що оцінюють всю її особистість. У ваших силах допомогти відокремити оцінку її особистості від оцінки її роботи.

Правило 8.Найважче: оцінка повинна порівнювати сьогоднішні успіхи дитини з її власними вчорашніми, а не тільки з державними нормами оцінювання та успіхами-неуспіхами сусідського Івана.

Правило 9.Не скупіться на похвалу: будуючи стосунки з власною дитиною, не орієнтуйтеся тільки на шкільні оцінки. Нема такого дві­єчника, котрого немає за що похвалити.

Правило 10.Виділіть у морі помилок острівок успіху, на якому зможе триматися, укорінюватися дитяча віра в Себе і в успіх своїх навчальних зусиль. Оцінювати дитячу працю потрібно досить індивідуально, так­товно. Саме при такій оцінці в дитини нема ні ілюзії повного успіху, ні відчуття повної невдачі.

Правило 11.Ставте перед дитиною найбільш конкретні та реальні цілі, і вона спробує їх досягти. Не спокушайте дитину цілями, яких неможливо досягти.

Правило 12. Не рвіть останню нитку. Досить часто дорослі вимага­ють, щоб до занять улюбленою справою (хобі) дитина виправила свою успішність у навчанні. У ряді випадків така заборона має стимулюючий характер і справді спонукає дитину до навчання. Але буває це тоді, коли справи з навчанням ще не дуже запущені і до нього ще є інтерес. Якщо ж зацікавленості вже нема, а в дитини є хобі, сфера живого інтересу, то треба не забороняти, а всіляко підтримувати, бо це саме та ниточка, за яку можна «витягнути» дитину до активного життя в навчанні.

Для того щоб ці правила виявились ефективними, необхідно їх об'єднати: дитина повинна бути не об'єктом, а співучасником власноїоцінки, її слід навчити самостійно оцінювати свої досягнення. Уміннясебе оцінювати є необхідним компонентом уміння вчитися — головногозасобу подолання труднощів у навчанні.


Кiлькiсть переглядiв: 190